1. Великий тлумачний словник сучасної мови

капітул

капі́тул

-у, ч.

1》 церк. Духовна колегія при католицькому або англіканському єпископі.

2》 іст. Збори членів чернецького або рицарського ордену, а також його керівний орган.

|| Приміщення, де відбувались такі збори.

3》 У дореволюційній Росії – установа, що провадила нагородження орденами.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. капітул — капі́тул іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. капітул — капі́тул (від лат. capitulum – глава, розділ) 1. У католицькій та англіканській церквах – колегія духовних осіб (каноніків) кафедрального собору, що є радою при єпископі. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. капітул — У Католицькій Церкві зібрання духовних осіб; к. кафедральний — колегія каноніків, встановлена при соборі чи колегіаті; к. ордену — з'їзд настоятелів ордену й обраних делегатів з певної орденської провінції (к. провінційний) або з усього ордену (к. генеральний). Універсальний словник-енциклопедія
  4. капітул — Капі́тул, -лу; -тули, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. капітул — КАПІ́ТУЛ, у, ч. 1. церк. Духовна колегія при католицькому або англіканському єпископі. Коперник жив в Ольштині.. і був управителем володінь вармійського капітулу (Веч. Київ, 5. VIII 1971, 4). 2. іст. Словник української мови в 11 томах
  6. капітул — (лат. — головний) Споруда з великим парадним залом для зібрань сановних духовних осіб, членів духовно-рицарського ордена. Розташовувалась звичайно у клуатрі біля католицького соборного храму. Архітектура і монументальне мистецтво