1. Великий тлумачний словник сучасної мови

караїми

караї́ми

-ів, мн. (одн. караїм, -а, ч.; караїмка, -и, ж.).

Народність, що невеликими групами живе в Україні й Литві та розмовляє мовою, яка належить до тюркської сім'ї мов.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. караїми — (самоназва карай, давньоєвр. читці) народність, що невел. групами живе в Україні (Кримська АР, Одеська, Миколаївська обл., райони... Універсальний словник-енциклопедія
  2. караїми — КАРАЇ́МИ, ів, мн. (одн. караї́м, а, ч.; караї́мка, и, ж.). Народність, що невеликими групами живе в УРСР та Литовській РСР і розмовляє мовою, яка належить до тюркської сім’ї мов. Я тепер зовсім сама посеред караїмів, татар (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах