картеч
карте́ч
-і, ж.
1》 Шріт великого розміру для рушниці.
2》 Артилерійський снаряд, розрахований на стріляння з невеликої віддалі й наповнений кулями, що широко розсипаються під час пострілу.
|| Кулі з такого снаряда.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- картеч — карте́ч іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- картеч — Карте́ч, -чі, -чі, -те́ччю і карте́ча, -чі, -чі, -чею; -те́чі, -те́ч Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- картеч — КАРТЕ́Ч, і, ж. 1. Шріт великого розміру для рушниці. Ви бистрим оком соколиним Щораз вимірюєте вмить, Де слід ударить бекасиним. Де треба і картечі вжить (Рильський, III, 1961, 93); — Ану, хлопці. До опачин! Набивай гаківниці картеччю!... Словник української мови в 11 томах