1. Великий тлумачний словник сучасної мови

кервавити

керва́вити

-влю, -виш; мн. кервавлять; недок., перех., діал.

Кривавити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кервавити — керва́вити дієслово недоконаного виду кривавити діал. Орфографічний словник української мови
  2. кервавити — КЕРВА́ВИТИ, влю, виш; мн. керва́влять; недок., кого, що, діал. Кривавити. Велів Юріштан повісити униз головою опришка на коня й так везти... Довгий волос землю підмітав, камінє [каміння] голову кервавило... (Г. Словник української мови у 20 томах
  3. кервавити — КРИВА́ВИТИ (виділяти кров, стікати кров'ю), КРИВА́ВИТИСЯ, КРОВОТО́ЧИТИ, КРОВИ́ТИ розм., КРОВА́ВИТИ заст., КЕРВА́ВИТИ діал. Рука кривавила вже й через хустку (Ірина Вільде); Люди заціпили зуби, що вже кривавились від цинги, і мало не заплакали (В. Словник синонімів української мови
  4. кервавити — КЕРВА́ВИТИ, влю, виш; мн. керва́влять; недок., перех., діал. Кривавити. Велів Юріштан повісити униз головою опришка на коня й так везти… Довгий волос землю підмітав, камінє [каміння] голову кервавило… (Хотк., II, 1966, 293); Поле як поле, лише дріт лишився і кервавить ноги (Ірчан, II, 1958, 84). Словник української мови в 11 томах