кисть

-і, ж.

Частина руки від зап'ястя до кінця пальців.

Падаюча кисть мед. — форма кисті, яка спостерігається при паралічі променевого нерва.

Плоска кисть мед. — деформація кисті при центральних паралічах; характеризується сплощенням і згладженням природних опуклостей кисті.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кисть — кисть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кисть — Кисть. Пензель. Каварня “Габсбурґ” отвирає ся 29. грудня с.р. о 7 год. рано. Циле заведене є після наймоднійшого стилю уладжене. Уряджене прямо будить подив. Мальовила кисти перворядних артистів (Б., 1909, рекл) // порівн. рос. Українська літературна мова на Буковині
  3. кисть — [кис'т'] -с'т'і, ор. -с'т'у Орфоепічний словник української мови
  4. кисть — (руки) ручик, кисточка хохл. (кість) кетяг Словник чужослів Павло Штепа
  5. кисть — КИСТЬ, і, ж. Частина руки від зап'ястя до кінця пальців. Він колись так відморозив собі обидві кисті рук, що їх довелось відрізати. Жив милостинею (В. Барка); На манжеті сорочки Вадима з'явилася яскраво-червона пляма. Словник української мови у 20 томах
  6. кисть — КИСТЬ (частина руки), П'ЯТІРНЯ́ розм. Я побачив, що Ромка обмотала хусткою кисть руки (Л. Смілянський); Знявши плескату кепку, Марко п'ятірнею скуйовдив волосся (С. Журахович). Словник синонімів української мови
  7. кисть — КИСТЬ, і, ж. Частина руки від зап’ястя до кінця пальців. За допомогою кисті дитина вчиться писати й виконувати різні трудові рухи (Шк. гігієна, 1954, 71); Звільнила.. з великої хустки обидві руки, ..кистей у дівчини не було,— тільки обрубки, замотані в марлю (Ю. Янов., І, 1954, 79). Словник української мови в 11 томах
  8. кисть — кисть (кита) (польс.) Прикрашений наскрізним різьбленням нижній кінець причелини. Термін походить від назви пучка щетини, волосся, закріплених на рукоятці, який використовувався живописцями для написання картин, малярами для фарбування приміщень тощо. Архітектура і монументальне мистецтво