кодола

Значення в інших словниках

1. кодола — кодо́ла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. кодола — Дуже товстий і міцний мотузок; канат, линва. Коло його ніг лежала кодола, скручена кружалом, наче гадюка, з залізною кішкою на кінці, котра була прив’язана до одного кінця мережі (І.Нечуй-Левицький). Літературне слововживання
3. кодола — КОДО́ЛА, и, ж. Дуже грубий і міцний мотузок; линва, канат. Нанизу, од гатки, ходить по Росі важкий порон на товстій кодолі (І. Нечуй-Левицький); Великий курінь над берегом Чорного моря. Рибацький човен; на ньому невід, кодоли. Словник української мови у 20 томах
4. кодола — КАНА́Т (дуже товстий і міцний мотузок перев. з якогось волокна), КОДО́ЛА, ЛИ́НВА, ТРОС (міцний мотузок, зроблений перев. з дроту, який застосовують у мореплавстві та для технічних потреб); ФАЛ (для підняття вітрил, сигнальних прапорів тощо). Словник синонімів української мови
5. кодола — КОДО́ЛА, и, ж. Дуже грубий і міцний мотузок; линва, канат. Нанизу, од гатки, ходить по Росі важкий порон на товстій кодолі (Н.-Лев., І, 1956, 51); Повагом почав іти вглиб вагончик, прив’язаний до подоли, що потроху розмотувалася з барабана (Гр. Словник української мови в 11 томах
6. кодола — Кодо́ла, -ли ж. Канатъ. А ну, хлопці, до кодоли порон тягти. Канев. у. кодоли, привязанныя къ крыльямъ невода, имѣютъ названія по имени завѣдывающихъ каждой: отамана и его помощника крилаша — отаманська кодо́ла и крилашська кодо́ла. Браун. 9. Словник української мови Грінченка