колувати

Значення в інших словниках

1. колувати — Колува́ти: — рухатись по колу [6] Словник з творів Івана Франка
2. колувати — колува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
3. колувати — Кружляти, колесувати, крутитися, обертатися; (робити гак) об'їжджати. Словник синонімів Караванського
4. колувати — див. крутитися Словник синонімів Вусика
5. колувати — КОЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Рухатись по колу, по коловій лінії. Сонце по небі колує, Знають і хмари свій шлях (І. Франко); * Образно. Балачка велася навколо нових чуток, що колують між людьми (У. Самчук). 2. Їхати в об'їзд; об'їжджати. Словник української мови у 20 томах
6. колувати — Волю колувати, як бідувати. Хоч дальша дорога, але певна. Хто колує, той в дома ночує. Хто вибирає добру дорогу, хоч і дальшу, той приходить до дому без пригод. Приповідки або українсько-народня філософія
7. колувати — КРУЖЛЯ́ТИ (рухатися, описуючи кола), КОЛУВА́ТИ, КРУЖА́ТИ розм., КРУЖЕЛЯ́ТИ (КРУЖЕНЯ́ТИ) розм., КРУЖИ́ТИ розм., КРУЖИ́ТИСЯ розм., КРУГЛЯ́ТИ діал.; КРУТИ́ТИСЯ, ЗВИВА́ТИСЯ (перев. літаючи); КОЛЕСУВА́ТИ розм., КОЛЕСИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
8. колувати — Колува́ти, колу́ю, -лу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. колувати — КОЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Рухатись по колу, по коловій лінії. Сонце по небі колує. Знають і хмари свій шлях (Фр., XI, 1952, 408). 2. їхати в об’їзд; об’їжджати. Хто колує, той дома не ночує (Номис, 1864, № 11404). Словник української мови в 11 томах
10. колувати — Колува́ти, -лую, -єш гл. 1) Идти кругомъ, идти по круговой линіи. Горою сонечко колує. О. 1862. IV. 23. 2) Кружить, колесить, дѣлать объѣзды. Хто колує, той вдома ночує. Чуб. І. 248. Волю колувати, як просто їхати та бідувати. Ном. № 11409. Словник української мови Грінченка