копчення

Значення в інших словниках

1. копчення — ко́пчення іменник середнього роду дія копче́ння іменник середнього роду продукти Орфографічний словник української мови
2. копчення — КОПЧЕННЯ – КОПЧЕННЯ – КОПЧЕНЯ Копчення. Готування продуктів харчування (м’яса, риби тощо) пров’ялюванням їх у диму; коптіння: копчення ковбас, копчення сиру, гаряче й холодне копчення. Копчення, збірн. Літературне слововживання
3. копчення — КОПЧЕ́ННЯ, я, с., збірн. Те саме, що копчени́на. У період загострення хронічних хвороб із харчового раціону дітей вилучають продукти з гострим смаком, а також м'ясні, рибні, грибні бульйони, копчення (з навч. літ.). КО́ПЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. копти́ти. Словник української мови у 20 томах
4. копчення — Метод консервування м'ясних продуктів, риби, сирів шляхом обробки їх (у коптильних печах) коптильним димом (головним чином із спалених дров листяних порід), при темп. від 16 до 120ºС. Універсальний словник-енциклопедія
5. копчення — КОПЧЕНИ́НА (копчені харчові продукти), КОПЧЕ́ННЯ, КОПЧЕ́НЯ, ВУДЖЕНИ́НА діал. — А дід Кіптілій робить копченину для самого князя і для бояр та воєвод (П. Словник синонімів української мови
6. копчення — КО́ПЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. копти́ти; вудження. В Ольвії було розвинуте соління й копчення риби (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 251); Не кожний любитель ковбас сирого копчення знає, що на приготування їх йде майже два місяці (Роб. газ., 23.III 1965, 2). Словник української мови в 11 томах