крутій

круті́й

-я, ч.

1》 Хитра та спритна у своїх учинках людина; шахрай, ошуканець.

|| Нещира в своїх стосунках з іншими людьми особа; лицемір.

2》 Той, хто схильний до крутійства (у 3 знач.) (про чиновника, канцеляриста й т. ін.); бюрократ.

3》 розм. Той, хто крутить що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

крутій — круті́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
крутій — Шахрай, ошуканець, плутяга, махляр, махляй, жм. крутько; ОК. лицемір, вертій, крутихвіст. Словник синонімів Караванського
крутій — див. брехливий; вихор; хитрий; ябеда Словник синонімів Вусика
крутій — КРУТІ́Й, я́, ч. 1. Хитра та спритна в своїх учинках людина; шахрай, ошуканець. Не заздри насильникові, і ні однієї з доріг його не вибирай, бо бридить Господь крутіями, а з праведними в Нього дружба (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
крутій — круті́й хитрун; ошуканець, шахрай (ср, ст)|| = видридушник Лексикон львівський: поважно і на жарт
крутій — ЛИЦЕМІ́Р (лицемірна, нещира людина), ДВОРУ́ШНИК, ОБЛУ́ДНИК, КРУТІ́Й, ФАРИСЕ́Й книжн., ТАРТЮ́Ф книжн., ОБЛУ́ДА розм., ЛИЦЕДІ́Й заст.; КРИВОПРИСЯ́ЖНИК (той, хто фальшиво присягав), ЄЗУЇ́Т (про особливо підступну, підлу, лицемірну людину); АКТО́Р розм. Словник синонімів української мови
крутій — Круті́й, -тія́, -тіє́ві, -ті́ю! -тії́, -тії́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
крутій — КРУТІ́Й, я́, ч. 1. Хитра та спритна в своїх учинках людина; шахрай, ошуканець. — Треба вибрати в свати доброго крутія, щоб викрутив [у Терлецьких].. зайву сотню карбованців (Н.-Лев., III, 1956, 52); Надаремне Роман.. Словник української мови в 11 томах
крутій — Крутій, -тія м. Плутъ. О, не дуже водись з ними, гроші не дуже позичай, бо крутії вони добрі. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка