кудовчити

Значення в інших словниках

1. кудовчити — кудо́вчити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. кудовчити — див. баритися; бити Словник синонімів Вусика
3. кудовчити — КУДО́ВЧИТИ, чу, чиш, недок., що, розм. Те саме, що кошла́тити; куйовдити (у 1 знач.), патлати. Я кудовчу від радості волосся, мну руками лице й, нарешті, голосно, з полегшенням сміюся (В. Винниченко); Нервово кудовчить [Микита] шевелюру, обсмикується (Я. Словник української мови у 20 томах
4. кудовчити — КОШЛА́ТИТИ (робити кошлатим), КО́ШЛАТИ, КУЙО́ВДИТИ, РОЗКУЙО́ВДЖУВАТИ, СКУЙО́ВДЖУВАТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ, КУДО́ВЧИТИ розм., РОЗКОШЛА́ЧУВАТИ розм., КУ́ДЛАТИ розм., КОСМА́ТИТИ (КОСМА́ЧИТИ) розм., КУ́ЧМИТИ розм., ПА́ТЛАТИ розм., РОЗПА́ТЛУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
5. кудовчити — КУДО́ВЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. Те саме, що кошла́тити; куйовдити (у 1 знач.), патлати. Нервово кудовчить [Микита] шевелюру, обсмикується (Мам. Тв., 1962, 238); Сердито кудовчив [Марко Іванович] у жмені свої розпатлані вуса (Бат, Надія, 1960, 468). Словник української мови в 11 томах