кукан
кука́н
-а, ч.
У рибалок – тонка мотузка, на яку нанизують пійману рибу; низка (у 1 знач.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кукан — кука́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кукан — див. вірьовка Словник синонімів Вусика
- кукан — КУКА́Н, а, ч. Рибальське пристосування для збереження спійманої риби живою у воді. Іде [Олеся] з-за баркана з вудками і скільки рибин на кукані (М. Кропивницький); В кожного з нас біля боку шворка теліпається. На кінці шворки – корок. Словник української мови у 20 томах
- кукан — НИ́ЗКА (про нанизану певну кількість риби, а також нитку, лозину тощо, призначену для цього); МЕ́ТКА розм. (про нанизану рибу); КУКА́Н (у рибалок — довга нитка, мотузка, на яку нанизують рибу). Словник синонімів української мови
- кукан — КУКА́Н, а, ч. У рибалок — тонка мотузка, на яку нанизують пійману рибу; низка (у 1 знач.). Іде [Олеся] з-за баркана з вудками і скільки рибин на кукані (Кроп., II, 1958, 331); В кожного з нас біля боку шворка теліпається. На кінці шворки — корок. Словник української мови в 11 томах
- кукан — Кукан, -на м. Тонкая веревочка, на которую рыбаки нанизываютъ пойманную рыбу. Одесса. Словник української мови Грінченка