куняти

Значення в інших словниках

1. куняти — куня́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. куняти — Дрімати, (сидячи) клювати носом, ловити окунів. Словник синонімів Караванського
3. куняти — див. дрімати Словник синонімів Вусика
4. куняти — КУНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Те саме, що дріма́ти. – Певно, що Одарка не гаптує: або спить або так куняє (Марко Вовчок); Шкода, що часом я на лекціях куняв (М. Словник української мови у 20 томах
5. куняти — Яю, -яєш, недок. Засинати. Друга, молода і ефектна, куняє сидячи (О. Ірванець). Словник сучасного українського сленгу
6. куняти — ДРІМА́ТИ (перебувати в напівсонному стані), КУНЯ́ТИ розм., КЛЮВА́ТИ НО́СОМ розм.; ПРИДРІ́МУВАТИ розм. (потроху). — Док.: здріма́ти, здрімну́ти, придріма́ти, придрімну́ти. Словник синонімів української мови
7. куняти — КУНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Те саме, що дріма́ти. — Певно, що Одарка не гаптує: або спить або так куняє (Вовчок, І, 1955, 46); Шкода, що часом я на лекціях куняв (Рильський, Поеми, 1957, 251); *Образно. Словник української мови в 11 томах
8. куняти — Куня́ти, -ня́ю, -єш гл. Дремать. Мале дитя коло його на сонці куняє. Шевч. Куняє й наливає, наливає — випиває, випиває і куняє, свого віку козацького доживає. Ном. № 11730. Словник української мови Грінченка