логос
ло́гос
-а, ч., філос.
1》 У давньогрецькій філософії – загальна закономірність.
2》 В ідеалістичній філософії – духовний початок, світовий розум, абсолютна божественна ідея.
3》 У християнстві – слово.
4》 спец. Мова специфікацій із графовим представленням потоків управління та даних.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- логос — ло́гос іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- логос — Слово Божеське Словник чужослів Павло Штепа
- логос — ЛО́ГОС, а, ч., філос. 1. У давньогрецькій філософії – загальна закономірність, світовий розум. Вирішальний вплив на процес переходу від міфу до логосу справила поява математичного знання (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- ЛОГОС — • "ЛОГОС" - літ. група у Львові. Існував 1927 — 31. До нього входили молоді укр. літератори, що гуртувалися навколо журн. "Поступ". Серед членів групи — О. Петрійчук, С. Семчук, Г. Лужницький (Меріям), В. Лімниченко, Р. Сказинський та ін. Українська літературна енциклопедія
- логос — ЛОГОС (грецьк. λόγοζ) — термін давньогрецьк. філософії, що одночасно означає "слово", "речення", "висловлювання", "мовлення", "розмова" і "смисл", "поняття", "судження", "думка", "основа"... Філософський енциклопедичний словник
- логос — Ло́гос, -са, -сові (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)