1. Великий тлумачний словник сучасної мови

лункування

лункува́ння

-я, с., с. г.

1》 Обробіток ґрунту з метою підготовки лунок (перев. для сівби або садіння рослин).

2》 Спосіб затримання вологи в ґрунті за допомогою невеликих ямок (лунок), виритих на всій площі поля; створення, риття таких ямок.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лункування — лункува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. лункування — ЛУНКУВА́ННЯ, я, с., с. г. Обробіток ґрунту з метою підготовки лунок (перев. для сівби або садіння рослин). Лункування на ріллі підвищувало її питому поверхню на 30 %, що приводило до втрати води через випаровування (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. лункування — ЛУНКУВА́ННЯ, я, с., с. г. Обробіток грунту з метою підготовки лунок (перев. для сівби або садіння рослин). Лункування зябу на схилах можна провадити одночасно з оранкою, а також окремо після оранки за допомогою дискового лункоутворювача (Хлібороб Укр., 9, 1965, 16). Словник української мови в 11 томах