марака

мара́ка

мбарака, -и, ж.

Ударно-шумовий музичний інструмент індійців Латинської Америки – невелика посудина з висушеного гарбуза, сплетеної лози та ін., наповнена камінцями.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. марака — = мбарака = нварака = кабасо = гуїро найдавніший тип ударно-шумових інструментів індіанців Латинської Америки — порожня посудина з сухого гарбуза, наповнена камінцями, насінням і т. ін. Поширений в джазі та естрадних ансамблях. Словник-довідник музичних термінів
  2. марака — Ударно-шумовий музичний інструмент (ідіофон) на кшталт калатальця; входить до складу ударних інструментів у джазових ансамблях; грають переважно на парі м. Універсальний словник-енциклопедія