1. Великий тлумачний словник сучасної мови

миготіння

миготі́ння

-я, с.

Дія і стан за знач. миготіти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. миготіння — миготі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. миготіння — МИГОТІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. миготі́ти. З миготіння спалахів від фар, які блискавично схоплювалися і миттю зникали на стовбурах сосен, Ганна вгадала – пройшов поїзд до міста (В. Козаченко); В очах Турбая – все ще миготіння схрещених шабель... (М. Руденко). Словник української мови у 20 томах
  3. миготіння — Миготі́ння, мигті́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. миготіння — МИГОТІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. миготі́ти. З миготіння спалахів від фар, які блискавично схоплювалися і миттю зникали на стовбурах сосен, Ганна вгадала — пройшов поїзд до міста (Коз., Сальвія, 1959, 106); В очах Турбая — все ще миготіння схрещених шабель… (Руд., Остання шабля, 1959, 376). Словник української мови в 11 томах
  5. миготіння — Миготіння и мигті́ння, -ня с. Мерцаніе, дрожащій свѣтъ. Желех. Словник української мови Грінченка