микитити
мики́тити
-ичу, -итиш, недок., розм.
Міркувати; метикувати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- микитити — мики́тити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- микитити — див. думати Словник синонімів Вусика
- микитити — МИКИ́ТИТИ, и́чу, и́тиш, недок., розм. Міркувати; метикувати. – Всіх влаштовуй. Ну а я ж Тут не в ролі тата. “Що робить?” – микитив наш Клим Нетудихата (С. Олійник). Словник української мови у 20 томах
- микитити — мики́тити обдурювати, збивати з панетелику (Ї) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- микитити — ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
- микитити — МИКИ́ТИТИ, и́чу, и́тиш, недок., розм. Міркувати; метикувати. — Всіх влаштовуй. Ну а я ж Тут не в ролі тата. "Що робить?" — микитив наш Клим Нетудихата (С. Ол., Вибр., 1959, 208). Словник української мови в 11 томах
- микитити — Мики́тити, -ки́чу, -тиш гл. Изворачиваться, искать отговорокъ, нечисто дѣйствовать. Желех. Словник української мови Грінченка