монохазій

моноха́зій

-я, ч.

Суцвіття, у якому під верхівочною квіткою головної осі розвивається бічна вісь, яка переростає головну та несе також одну квітку.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me