1. Великий тлумачний словник сучасної мови

мусульманський

мусульма́нський

-а, -е.

Стос. до мусульманства й мусульман.

Мусульманське право — комплекс соціальних норм, фундаментом і головною складовою якого є релігійні настанови та накази ісламу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мусульманський — мусульма́нський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. мусульманський — [мусул'ман'с'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  3. мусульманський — МУСУЛЬМА́НСЬКИЙ, а, е. Стос. до мусульманства й мусульман. Там, за морем, в далекій перспективі сяли перед ним [хаджі] мусульманські реліквії (М. Коцюбинський); Мовчазна і таємнича, як кругла велетенська куля, причаїлася стародавня мечеть – святиня мусульманського світу (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  4. мусульманський — МАГОМЕТА́НСЬКИЙ (пов'язаний з магометанством), МУСУЛЬМА́НСЬКИЙ, ІСЛА́МСЬКИЙ, БУСУРМА́НСЬКИЙ (БУСУРМЕ́НСЬКИЙ) заст., фольк.; ПРАВОВІ́РНИЙ (перев. у мові самих мусульман — який суворо дотримується канонів цієї релігії). — Який же вас піп повінчає?... Словник синонімів української мови
  5. мусульманський — МУСУЛЬМА́НСЬКИЙ, а, е. Стос. до мусульманства й мусульман. Там, за морем, в далекій перспективі сяли перед ним [хаджі] мусульманські реліквії (Коцюб., І, 1955, 293); Мовчазна і таємнича, як кругла велетенська куля, причаїлася стародавня мечеть — святиня мусульманського світу (Донч., II, 1956, 195). Словник української мови в 11 томах
  6. мусульманський — Мусульманський, -а, -е Мусульманскій. Гареми мусульманські. К. МБ. XI. 152. Словник української мови Грінченка