мірчук

мірчу́к

-а, ч.

Міра зерна, яку беруть за помел.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Мірчук — Мірчу́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. мірчук — див. податок Словник синонімів Вусика
  3. мірчук — МІРЧУ́К, а́, ч. Міра зерна, яку беруть за помел. Давид одсипав мірчук (А. Головко); Дома мати останнє зерно роздирає на жорнах, щоб не дати мірошникові чотирьох фунтів мірчука (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  4. Мірчук — див. Мірчук, Іван Філософський енциклопедичний словник
  5. мірчук — МІРЧУ́К (міра зерна, яку беруть за помел), МІ́РКА, РОЗМІ́Р заст. Никодим завів нас у свою підсобку, в якій брав з людей мірчуки (В. Словник синонімів української мови
  6. мірчук — Мірчу́к, -ка́; -чуки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мірчук — МІРЧУ́К, а́, ч. Міра зерна, яку беруть за помел. Давид одсипав мірчук (Головко, II, 1957, 30); Дома мами останнє зерно роздирає на жорнах, щоб не дати мірошникові чотирьох фунтів мірчука (Стельмах, І, 1962, 128). Словник української мови в 11 томах
  8. мірчук — Мірчук, -ка м. Мѣра зерна, получаемая за помолъ. Словник української мови Грінченка