1. Великий тлумачний словник сучасної мови

наковувати

нако́вувати

-ую, -уєш, недок., накувати, -ую, -уєш, док., перех.

1》 Куючи, прикріплювати, приробляти що-небудь до чогось.

2》 Куючи, виготовляти металеві речі в якій-небудь кількості.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наковувати — нако́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. наковувати — НАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., що. 1. Куючи, прикріплювати, приробляти що-небудь до чогось. 2. Куючи, виготовляти металеві речі в якій-небудь кількості. – А мати де? – 3 татом, – відповіли ковалята. Словник української мови у 20 томах
  3. наковувати — НАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех. 1. Куючи, прикріплювати, приробляти що-небудь до чогось. Нако́вувати (накува́ти) жо́рна (ка́мінь) — робити насічки, зарубки на жорнах (камені). Словник української мови в 11 томах
  4. наковувати — Нако́вувати, -вую, -єш сов. в. накувати, -кую́, -єш, гл. 1) Наковывать, наковать, сковывать, сковать. Чого Бог не дасть, того коваль не накує. Ном. № 4284. 2) О жерновахъ: дѣлать, сдѣлать насѣчки. 3) О кукушкѣ: куковать, накуковать. Зозуля накувала. Ном. Словник української мови Грінченка