1. Великий тлумачний словник сучасної мови

напутливо

напу́тливо

Присл. до напутливий.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напутливо — напу́тливо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. напутливо — НАПУ́ТЛИВО. Присл. до напу́тливий. – Не може бути правовірний невільником. – Продати його [правовірного] за гроші не можна, але віддати в неволю, як данину, – скільки завгодно, – напутливо виправив старий козак (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  3. напутливо — НАПУТЛИВО. Присл. до напутливий. — Не може бути правовірний невільником. — Продати його [правовірного] за гроші не можна, але віддати в неволю, як данину, — скільки завгодно, — напутливо виправив старий козак (Тулуб, Людолови, І, 1957, 454). Словник української мови в 11 томах