нараджувати

нара́джувати

-ую, -уєш, недок., рідко, нарадити, -джу, -диш, док.

1》 неперех., із спол. як, що, щоб. Давати пораду, радити, як зробити що-небудь.

|| перех., кого, що. Радячи, пропонувати кому-небудь когось, щось.

2》 перех., кого, розм., рідко. Підмовляти, підбурювати когось на що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нараджувати — нара́джувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. нараджувати — див. радити Словник синонімів Вусика
  3. нараджувати — НАРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРА́ДИТИ, джу, диш, док. 1. із спол. як, що, щоб, з інфін. Давати пораду, радити, як зробити що-небудь. Сава нараджує Маркові гнати корів долом, по низинах .. соковиті некошені трави (К. Словник української мови у 20 томах
  4. нараджувати — ПІДМОВЛЯ́ТИ (умовляючи, переконуючи, спонукати до певних дій, вчинків), ПІДГОВО́РЮВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм., НАСПІ́ВУВАТИ розм., ПІДУ́ЧУВАТИ розм., НАТУ́РКУВАТИ розм., НАРА́ДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. нараджувати — НАРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, НАРА́ДИТИ, джу, диш, док. 1. неперех., з спол. я к, щ о, щ о б. Давати пораду, радити, як зробити що-небудь. Нарадила мати. Як пшениченьку пожати (Шевч. Словник української мови в 11 томах