1. Великий тлумачний словник сучасної мови

насуплювати

насу́плювати

-юю, -юєш, недок., насупити, -плю, -пиш; мн. насуплять; док., перех., розм.

1》 Виражаючи невдоволення, гнів і т. ін., зсуваючи брови, морщити лоба.

2》 рідко. Те саме, що насувати 1).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. насуплювати — насу́плювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. насуплювати — НАСУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАСУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. насу́плять; док., що, розм. 1. Виражаючи незадоволення, зажуреність, гнів і т. ін., хмурити, морщити брови, обличчя, лоба. – Мені зовсім не хочеться спати! – Вередливо каже вона. Словник української мови у 20 томах
  3. насуплювати — НАСУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАСУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. насу́плять; док., перех., розм. 1. Виражаючи незадоволення, гнів і т. ін., зсуваючи брови, морщити лоба. Грицько насуплює брови, сміливо прочиняє двері й увіходить у залу (Вас. Словник української мови в 11 томах
  4. насуплювати — Насуплювати, -плюю, -єш сов. в. насупити, -плю, -пиш, гл. Нахмуривать, нахмурить. Насупити брови. І Данило инший став, як одружився: вже не насуплені чорні брови і на устах ласкавий усміх. МВ. І. Насупило, — аж світу Божого не видно. Словник української мови Грінченка