невма

не́вма

-и, ж., муз.

1》 Вид музичного запису, що передував сучасній нотації; використовували для запису вокальної музики, вказуючи на напрям руху мелодії і не визначаючи її точного, висотного положення.

2》 У середньовічній теорії музики: один звук; нерозспівана (силабічна) мелодія; цілий спів.