незвичний
незви́чний
-а, -е.
1》 До якого не звик хто-небудь, який не ввійшов у звичку.
2》 з інфін., до чого. Який не звик до чого-небудь, який не має навичок у чому-небудь.
3》 розм. Те саме, що незвичайний 1).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- незвичний — незви́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- незвичний — див. химерний Словник синонімів Вусика
- незвичний — НЕЗВИ́ЧНИЙ, а, е. 1. До якого не звик хто-небудь, який не ввійшов у звичку. Осліплений незвичним світлом, в'язень закриває очі руками (Леся Українка); Дорош сплигнув із сідла, розминаючи замлілі від незвичної їзди ноги (Григорій Тютюнник). 2. з інфін. Словник української мови у 20 томах
- незвичний — НЕЗВИЧА́ЙНИЙ (який відрізняється від інших, чимось виділяється), НЕОРДИНА́РНИЙ книжн., ОСОБЛИ́ВИЙ, НЕАБИ́ЯКИЙ, НЕЗВИ́ЧНИЙ, НЕЗВИ́КЛИЙ рідше (до якого ще не звикли); ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- незвичний — НЕЗВИ́ЧНИЙ, а, е. 1. До якого не звик хто-небудь, який не ввійшов у звичку. Осліплений незвичним світлом, в’язень закриває очі руками (Л. Укр., II, 1951, 187); Дорош сплигнув із сідла, розминаючи замлілі від незвичної їзди ноги (Тют., Вир, 1964, 197). Словник української мови в 11 томах
- незвичний — Незвичний, -а, -е = незвиклий. Словник української мови Грінченка