1. Великий тлумачний словник сучасної мови

нелюбий

нелю́бий

-а, -е.

1》 Якого хто-небудь не кохає.

|| у знач. ім. нелюбий, -бого, ч.; нелюба, -бої, ж. Людина, яку хто-небудь не кохає.

2》 До якого хто-небудь відчуває нелюбов, неприязнь, неприхильність.

|| У якому виражається неприязнь, неприхильне ставлення до кого-, чого-небудь.

|| Який не відповідає чиїмсь уподобанням, смакам, нахилам і т. ін.

3》 Який викликає незадоволення; неприємний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нелюбий — нелю́бий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. нелюбий — Немилий, нелюблений, ЯК ІМ. нелюб; (гість) неприємний, небажаний. Словник синонімів Караванського
  3. нелюбий — див. небажаний Словник синонімів Вусика
  4. нелюбий — НЕЛЮ́БИЙ, а, е. 1. До якого хто-небудь відчуває нелюбов, неприязнь, неприхильність. Обняв [Данило] її кріпко й щиро: – Горе моє, Наталю! Нелюбий я тобі! Загубив я й тебе й себе!... Словник української мови у 20 томах
  5. нелюбий — НЕМИ́ЛИЙ (якого не любить, не кохає хто-небудь), НЕЛЮ́БИЙ. Громада старалась.. позбутися немилого урядового гостя (І. Франко); Буденності він (І. Кочерга) не знає, навіть там, де пише про буденність почуттів і думок різних нелюбих йому персонажів (Ю. Словник синонімів української мови
  6. нелюбий — НЕЛЮ́БИЙ, а, е. 1. Якого хто-небудь не кохає. Обняв [Данило] її кріпко й щиро: — Горе моє, Наталю! Нелюбий я тобі! Загубив я й тебе й себе! (Вовчок, Вибр., 1937, 56); Ой чим же я завинила, Що нелюба стала? (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 21); // у знач. Словник української мови в 11 томах
  7. нелюбий — Нелюбий, -а, -е 1) Немилый, нелюбимый. Поховаю сина та під церквою, нелюбу невістку під дзвіницею. н. п. 2) Непріятный. Словник української мови Грінченка