нелюдимий
нелюди́мий
-а, -е.
1》 Який уникає спілкування з людьми, любить самітність; відлюдкуватий.
2》 На якому чи в якому немає людей (про місцевість, край і т. ін.); безлюдний.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нелюдимий — нелюди́мий прикметник Орфографічний словник української мови
- нелюдимий — див. відлюдкуватий; жорстокий Словник синонімів Вусика
- нелюдимий — НЕЛЮДИ́МИЙ, а, е. 1. Який уникає спілкування з людьми, любить самітність; відлюдкуватий. Чудна вона, нелюдима (М. Коцюбинський); – Які ж ви богатирі? Богатирі такі нелюдимі та непривітні не бувають (з казки). Словник української мови у 20 томах
- нелюдимий — ВІДЛЮ́ДКУВАТИЙ (ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ) (який тримається, живе осторонь від людей, самітно), ВІДЛЮ́ДНИЙ, НЕЛЮДИ́МИЙ, ВОВКУВА́ТИЙ, ДИ́КИЙ. У людей замкнутих і відлюдкуватих спалах почуття буває особливо сильним і глибоким (Л. Словник синонімів української мови
- нелюдимий — НЕЛЮДИ́МИЙ, а, е. 1. Який уникає спілкування з людьми, любить самітність; відлюдкуватий. Чудна вона, нелюдима (Коцюб., І, 1955, 271); — Які ж ви богатирі? Богатирі такі нелюдимі та непривітні не бувають (Укр.. казки, легенди.., 1957, 161). Словник української мови в 11 томах