неспокійний
неспокі́йний
-а, -е.
1》 Який відчуває хвилювання, тривогу, перебуває у стані душевного неспокою.
|| Який виражає хвилювання, тривогу.
|| Власт. неспокійній людині.
2》 Який не відзначається спокійним характером, непосидючий, рухливий.
|| Який не поводить себе спокійно, смирно (про тварин, птахів і т. ін.).
3》 Який не перебуває у стані спокою; якому власт. рух, шум.
|| Сповнений шуму, руху (про вулицю, будинок і т. ін.).
4》 Який проходить не у спокої, а в тривогах, хвилюванні.
5》 Нерівномірний, неоднаковий у перебігу, вияві.
6》 Який виражає тривогу, хвилювання.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неспокійний — (який переживає життєві турботи) тривожний, ворохобний, бентежний, (про душевний стан) нервовий, нервозний, ворохобний, (про характер) невгамовний, невгомонний. Словник синонімів Полюги
- неспокійний — неспокі́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- неспокійний — (погляд) занепокоєний, СТУРБОВАНИЙ, збуджений; (час) невпокійний, тривожний; (характер) НЕПОСИДЮЩИЙ, рухливий; (регіон) небезпечний. Словник синонімів Караванського
- неспокійний — див. жвавий; запальний Словник синонімів Вусика
- неспокійний — [неиспоук’ійнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- неспокійний — НЕСПОКІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який відчуває хвилювання, тривогу, перебуває у стані душевного неспокою. Неспокійні, сумні ходили брати всі (Марко Вовчок); Митько все ж неспокійний: хто б це міг об цю пору? (А. Головко); // Який виражає хвилювання, тривогу. Словник української мови у 20 томах
- неспокійний — неспокійний: ◊ неспокійна голова́ → голова Лексикон львівський: поважно і на жарт
- неспокійний — БУРХЛИ́ВИЙ (про час, життя і т. ін. — сповнений різноманітних і неспокійних подій, переживань і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ рідше, ШУ́МНИЙ, БУРЕ́МНИЙ, БУ́РЯНИЙ, КИПУ́ЧИЙ, ПОЛУМ'Я́НИЙ поет. (ужив. при піднесено-позитивній характеристиці явища). Словник синонімів української мови
- неспокійний — НЕСПОКІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який відчуває хвилювання, тривогу, перебуває у стані душевного неспокою. Неспокійні, сумні ходили брати всі (Вовчок, І, 1955, 312); Митько все ж неспокійний: хто б це міг об цю пору?... Словник української мови в 11 томах
- неспокійний — Неспокійний, -а, -е Безпокойный, неспокойный. Чого вона така неспокійна стала? МВ. ІІ. 24. Словник української мови Грінченка