нікчемниця

Значення в інших словниках

1. нікчемниця — нікче́мниця іменник жіночого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
2. нікчемниця — НІКЧЕ́МНИЦЯ, і, ж., зневажл. 1. Жін. до нікче́мник. 2. перен. Щось незначне, не варте особливої уваги; те, що не має цінності для когось; абищиця, дурниця, дрібниця. [Влас:] Кохання, по-вашому, така нікчемниця, що вийняв з душі, як гроші з кишені, та й поклав на долоні?.. (М. Кропивницький). Словник української мови у 20 томах
3. нікчемниця — ДРІБНИ́ЦЯ (щось незначне, не варте особливої уваги; те, що не має цінності для когось), ДРІ́Б'ЯЗОК, ДРІБНО́ТА розм., ПУСТЕ́ розм., ДЕ́ЩИЦЯ розм., АБИ́ЩИЦЯ розм., АБИ́ЩО розм., ДУРНИ́ЦЯ розм., ДУРНИ́ЧКА розм., НІКЧЕ́МНИЦЯ розм., ДУ́РОЩІ розм. Словник синонімів української мови
4. нікчемниця — НІКЧЕ́МНИЦЯ, і, ж., зневажл. 1. Жін. до нікче́мник. 2. перен. Те, що не заслуговує на увагу, ні для чого не придатне. [Влас:] Кохання, по-вашому, така нікчемниця, що вийняв з душі, як гроші з кишені, та й поклав на долоні?.. (Кроп., II, 1958, 286). Словник української мови в 11 томах
5. нікчемниця — Нікчемниця, -ці ж. 1) Ни къ чему негодная вещь; бездѣлица. На шо це воно вам оці наші пісні? Нікчемниця! Александров. у. Слов. Д. Эварн. 2) Негодная, ни къ чему неспособная женщина. Словник української мови Грінченка