обложник
обло́жник
-а, ч.
Той, хто бере участь в облозі чого-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обложник — обло́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- обложник — ОБЛО́ЖНИК, а, ч. Той, хто бере участь в облозі чого-небудь. Двадцять шостого серпня [1672 року] обложники замінували чотири вежі, й перестрахана польська залога мерщій вивісила білі прапори (Наука.., 7, 1970, 40). Словник української мови в 11 томах
- обложник — ОБЛО́ЖНИК, а, ч. Той, хто бере участь в облозі чого-небудь. Двадцять шостого серпня [1672 року] обложники замінували чотири вежі, й перестрахана польська залога мерщій вивісила білі прапори (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- обложник — Обло́жник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)