обручатися
обруча́тися
-аюся, -аєшся, недок., обручитися, -ручуся, -ручишся, док., з ким.
Відправляючи шлюбний обряд, обмінюватися з молодою або молодим обручкою; одружуватися.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обручатися — обруча́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обручатися — див. заручатися Словник церковно-обрядової термінології
- обручатися — Заручатися, заручитися, позаручатися Словник чужослів Павло Штепа
- обручатися — ОБРУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБРУЧИ́ТИСЯ, ручу́ся, ру́чишся, док., з ким. Відправляючи шлюбний обряд, обмінюватися з молодою або молодим обручкою; одружуватися. Ідуть чутки, що Гриня таємно нібито вже обручився з Тамарою-зоотехнічкою (Гончар, Тронка, 1963, 333). Словник української мови в 11 томах
- обручатися — ОБРУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБРУЧИ́ТИСЯ, ручу́ся, ру́чишся, док., з ким і без дод. Відправляючи шлюбний обряд, обмінюватися обручками. Ідуть чутки, що Гриня таємно нібито вже обручився з Тамарою-зоотехнічкою (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
- обручатися — ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн. Словник синонімів української мови