1. Великий тлумачний словник сучасної мови

оповідач

опові́дач

-ідача, ч.

1》 Той, хто оповідає що-небудь, розповідає про щось.

|| Той, хто вміє гарно, майстерно розповідати що-небудь.

|| Письменник, який володіє мистецтвом викладу.

|| Артист або учасник художньої самодіяльності, що виступає перед глядачами з читанням оповідань.

|| Традиційна назва народних поетів-імпровізаторів.

2》 Той, хто оповідає казки, анекдоти та інші фольклорні твори.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оповідач — опові́да́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. оповідач — ОПОВІ́ДА́Ч, і́дача́, ч. 1. Той, хто оповідає що-небудь, розповідає про щось. Оповідач вів себе нахабно, не турбуючись, що його іноді слухають люди, які не співчувають йому (В. Гжицький); Оповідач розгортав картину нічного бою в Бродах. Словник української мови у 20 томах
  3. оповідач — ОПОВІ́ДАЧ (той, хто розповідає або вміє гарно розповідати про щось), РОЗПОВІ́ДАЧ, ПОВІСТЯ́Р рідко. Дмитро Іванович (Яворницький) був дотепний оповідач (І. Шаповал); Слід ретельно записувати розповідачів казок (із журналу); Тепер (Сокіл) перевівся на балакучого повістера (Я. Качура). Словник синонімів української мови
  4. оповідач — Опові́дач, -ча, -чеві; -дачі, -чів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. оповідач — ОПОВІ́ДА́Ч, і́дача́, ч. 1. Той, хто оповідає що-небудь, розповідає про щось. Оповідач вів себе нахабно, не турбуючись, що його іноді слухають люди, які не співчувають йому (Гжицький, Вел. Словник української мови в 11 томах
  6. оповідач — Оповідач, -ча м. Разсказчикъ, повѣствователь. Левиц. Пов. 146. Словник української мови Грінченка