оправляти
оправля́ти
-яю, -яєш, недок., оправити, -влю, -виш; мн. оправлять; док., перех.
1》 Робити оправу (для книжки, зошита і т. ін.).
|| Вставляти в оправу що-небудь; робити оправу з чогось.
2》 Те саме, що поправляти 2).
|| Розправляти що-небудь (одяг, зачіску і т. ін.); чепурити.
|| Розправляючи, поправляючи що-небудь зокола, надавати йому впорядкованого вигляду.
3》 рідко. Лагодячи що-небудь, робити придатним для використання.
4》 заст., рідко. Виправдовувати (у 1 знач.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оправляти — оправля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- оправляти — (книжку) робити оправу, (зачіску) поправляти, опоряджати, чепурити, (в раму) обрамовувати. Словник синонімів Караванського
- оправляти — ОПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. опра́влять; док. 1. що. Робити оправу (для книжки, зошита і т. ін.). Книжки свої, які для мене підписує, каже в червоні обгортки оправляти... Словник української мови у 20 томах
- оправляти — ВИПРАВДО́ВУВАТИ (визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це), ВИПРА́ВДУВАТИ, ОПРА́ВДУВАТИ, ОПРАВДО́ВУВАТИ, ВИБАЧА́ТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ рідше, ОПРАВЛЯ́ТИ заст., ПРАВДИ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
- оправляти — ОПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. опра́влять; док., перех. 1. Робити оправу (для книжки, зошита і т. ін.). Книжки свої, які для мене підписує, каже в червоні обгортки оправляти… (У. Кравч., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- оправляти — Оправля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. оправити, -влю, -виш, гл. 1) Оправлять, оправить, обдѣлывать, обдѣлать. Канев. у. Я її оправив під скло... і висить у мене в світлиці. Г. Барв. 9. 2) Приводить, привести въ порядокъ, починять, починить. Збери всі човни, що остались, і гарно зараз їх оправ. Котл. Словник української мови Грінченка