остюк

Значення в інших словниках

1. остюк — остю́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. остюк — див. колючка Словник синонімів Вусика
3. остюк — ОСТЮ́К, а́, ч. Довгий щетинистий вусик на колосковій лусці у багатьох злаків; вістюк, вістяк. Високі вози посхилялись на воли й кололи їх у спину гострою соломою та остюками (І. Нечуй-Левицький); Хліба вилягли. Словник української мови у 20 томах
4. остюк — ОСТЮ́К (ГОСТЮ́К) (довгий щетинистий вусик на колосковій лусці у багатьох злаків), ОСТЬ рідше, ВУС розм., ОСТ заст. рідко. Хоч їли гречаний та житній хліб з остюками, проте голодні не сиділи (О. Донченко); Тверді пшениці мають остистий колос. Їх ості довші за колос і спрямовані вгору (з посібника). Словник синонімів української мови
5. остюк — Остю́к, -ка́; -тюки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. остюк — ОСТЮ́К, а́, ч. Довгий щетинистий вусик на колосковій лусці у багатьох злаків. Високі вози посхилялись на воли й кололи їх у спину гострою соломою та остюками (Н.-Лев., II, 1956, 275); Хліба вилягли. Галя задумливо перебирала колоски, ніжно, пестливо водила вздовж остюків (Горд., Цвіти.., 1951, 22). Словник української мови в 11 томах
7. остюк — Остюк, -ка м. Щетинистый усикъ, ость на колоскѣ хлѣбнаго растенія. Чуб. I. 32. Чорний хліб з остюками. Мир. Пов. II. 90. Словник української мови Грінченка