очманілий
очмані́лий
-а, -е, розм.
1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до очманіти.
2》 у знач. прикм. Який утратив здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одурілий.
|| Який виражає такий стан.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- очманілий — очмані́лий 1 дієприкметник від: очмані́ти розм. очмані́лий 2 прикметник одурілий розм. Орфографічний словник української мови
- очманілий — Одурілий, очамрілий, очмарілий, зачманілий, ошалілий, отуманілий, з. тороплений, кн. знетямлений, обезглузділий, збезпам'ятілий. Словник синонімів Караванського
- очманілий — див. розгублений Словник синонімів Вусика
- очманілий — ОЧМАНІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до очмані́ти. Розмореним спекою, очманілим від власного лементу, їм, здається, вже й самим хотілося б вирватися з цієї колотнечі (О. Гончар); Очманілі від тепла горобці лізуть прямо під ноги (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
- очманілий — БЕЗТЯ́МНИЙ (який утратив самовладання, розуміння, який діє несвідомо, ніби втративши розум), НЕСТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм., ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙ розм., СТЕ́РЯНИЙ розм., ЗДУРІ́ЛИЙ підсил. розм., ОДУРІ́ЛИЙ підсил. розм. Я йшов стривожений, безтямний, німий (І. Словник синонімів української мови
- очманілий — ОЧМАНІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до очмані́ти. Розмореним спекою, очманілим від власного лементу, їм, здається, вже й самим хотілося б вирватися з цієї колотнечі (Гончар, І, 1959, 45); Очманілі від тепла горобці лізуть прямо під ноги (Тют. Словник української мови в 11 томах