панчен-лама

па́нчен-ла́ма

-и, ч.

В Тибеті з середини 17 ст. – титул однієї з найвищих духовних осіб ламаїстської церкви.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панчен-лама — панче́н-ла́ма (від санскр. панчен – великий розум, широкі знання і лама) в Тібtті титул однієї з найвищих (поряд з далай-ламою) духовних осіб у ламаїстській церкві. Словник іншомовних слів Мельничука