пиндючний
пиндю́чний
-а, -е, розм.
Те саме, що бундючний 1). Пиндючна пиха.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пиндючний — пиндю́чний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- пиндючний — див. пихатий Словник синонімів Вусика
- пиндючний — ПИНДЮ́ЧНИЙ, а, е, розм. Те саме, що бундю́чний 1. Пиндючна пиха; Ходить він собі по саду, .. аж зирк! – серед натовпу Ширяєв з своєю пиндючною жінкою! Тарас похолов! (О. Кониський). Словник української мови у 20 томах
- пиндючний — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- пиндючний — ПИНДЮ́ЧНИЙ, а, е, розм. Те саме, що бундю́чний 1. Пиндючна пиха. Словник української мови в 11 томах