1. Великий тлумачний словник сучасної мови

плюсь

виг.

1》 Звуконаслідування, що передає сплеск води (або іншої рідини) чи шум від падіння кого-, чого-небудь (звичайно у воду або в щось рідке), а також звук, схожий на такий сплеск, шум.

2》 розм. Уживається як присудок за знач. плюскати і плюскатися.

3》 у знач. присудк. сл., розм. Уживається для позначення швидкого несподіваного руху, переміщення (про появу, зникнення кого-, чого-небудь).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плюсь — плюсь вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. плюсь — див. падати; шасть Словник синонімів Вусика
  3. плюсь — ПЛЮСЬ, виг. 1. Звуконаслідування, що передає сплеск води (або іншої рідини) чи шум від падіння кого-, чого-небудь (звичайно в воду або в щось рідке), а також звук, схожий на такий сплеск, шум. Підбіжить [хлоп'я], підтовкне [підштовхне] – плюсь!... Словник української мови у 20 томах
  4. плюсь — ПЛЮСЬ, виг. 1. Звуконаслідування, що передає сплеск води (або іншої рідини) чи шум від падіння кого-, чого-небудь (звичайно в воду або в щось рідке), а також звук, схожий на такий сплеск, шум. Підбіжить [хлоп’я], підтовкне [підштовхне] — плюсь!... Словник української мови в 11 томах
  5. плюсь — Плюсь! меж. 1) Выраж. плескъ предмета, упавшаго въ воду. 2) Шасть. Тут плюсь Еней, як будто з неба: «Ось, осьде я, коли вам треба». Котл. Ен. І. 17. Словник української мови Грінченка