1. Великий тлумачний словник сучасної мови

поблудити

поблуди́ти

I -блуджу, -блудиш, док.

1》 Блудити (див. блудити I 1)) якийсь час.

2》 діал. Помилитися, зробити помилку.

II -блуджу, -блудиш, док.

Блудити (див. блудити II) якийсь час.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поблудити — поблуди́ти 1 дієслово доконаного виду поблукати поблуди́ти 2 дієслово доконаного виду якийсь час вести розпусне життя Орфографічний словник української мови
  2. поблудити — ПОБЛУДИ́ТИ¹, блуджу́, блу́диш, док. 1. Блудити (див. блуди́ти¹ 1) якийсь час. От так поплававши немало І поблудивши по морям [по морях], Як ось і землю видно стало, Побачили кінець бідам! (І. Котляревський). 2. діал. Помилитися, зробити помилку. Словник української мови у 20 томах
  3. поблудити — блука́ти (блуди́ти) / поблука́ти (поблуди́ти) очи́ма (по́глядом) перев. по чому. Переводити погляд з одного предмета на інший, не спиняючися ні на чому. Фразеологічний словник української мови
  4. поблудити — ПОБЛУДИ́ТИ¹, блуджу́, блу́диш, док. 1. Блудити ( див. блуди́ти 1) якийсь час. От так поплававши немало І поблудивши по морям [по морях], Як ось і землю видно стало, Побачили кінець бідам! (Котл, І, 1952, 113). Словник української мови в 11 томах
  5. поблудити — Поблуди́ти, -джу́, -диш гл. Поблудить. Поблудивши по морям, якось і землю видко стало. Котл. Ен. 2) Заблудиться. Не ідіть лугами, бо поблудите. Мил. 220. 3) Ошибиться, напортить въ дѣлѣ. Коби тут не поблудити де в чім. Фр. Пр. 62. Словник української мови Грінченка