повня
по́вня
-і, ж.
1》 Одна з фаз Місяця, коли він обернений до Землі своїм освітленим боком і має вигляд повного круга; повний місяць.
Місяць у повні — повний місяць.
2》 рідко. Надмір почуття.
У повні сил — сповнений сили.
3》 діал. Повний достаток.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повня — по́вня іменник жіночого роду фаза Місяця; надмір почуття; достаток Орфографічний словник української мови
- повня — див. багато Словник синонімів Вусика
- повня — ПО́ВНЯ, і, ж. 1. Одна з фаз Місяця, коли він обернений до Землі своїм освітленим боком і має вигляд повного круга; повний місяць. Їдемо саньми до управителя лісів, панства... Словник української мови у 20 томах
- повня — ДОСТА́ТОК (ДОСТА́ТКИ) (матеріальна забезпеченість, відсутність нестатків), ДОБРО́БУТ, ЗАМО́ЖНІСТЬ, СТА́ТОК, ДОСТА́ЧА розм., БЛА́ГА перев. книжн., ДОГО́ДА заст., БЛАГОДА́ТЬ заст., ЗАЖИ́ТОК діал., ГАРА́ЗДИ (ГАРА́ЗД) діал., ПО́ВНЯ діал. Словник синонімів української мови
- повня — ПО́ВНЯ, і, ж. 1. Одна з фаз Місяця, коли він обернений до Землі своїм освітленим боком і має вигляд повного круга; повний місяць. Їдемо саньми до управителя лісів, панства... Словник української мови в 11 томах
- повня — По́вня, -ні ж. 1) Полнота. Не дасть йому розвинути художницького смаку свого до повної повні. К. ХП. 18. Тут в повню роскіш дав їм Бог. Мкр. Г. 67. Перейти дорогу у повні. Перейти дорогу съ полными ведрами. Шух. І. 239. 2) Изобиліе. Словник української мови Грінченка