1. Великий тлумачний словник сучасної мови

поволоктися

поволокти́ся

-очуся, -очешся, док.

1》 Потягтися по поверхні чого-небудь.

2》 розм. Піти, рушити куди-небудь або слідом за кимсь.

|| Піти дуже повільно (від слабості, втоми і т. ін.).

|| Змінити місцеперебування, помандрувати.

3》 перен. Потягтися повільно, довго (про час).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поволоктися — поволокти́ся дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поволоктися — Поволокти́ся, -лочу́ся, -ло́чешся; поволі́кся, -локла́ся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. поволоктися — ПОВОЛОКТИ́СЯ, очу́ся, оче́шся, док. 1. Потягтися по поверхні чого-небудь. Іван з такою силою потер ногу об ногу, що ремінчик від постола тріснув, а шерстяна онуча поволоклась по багнюці (Я. Галан). 2. розм. Піти, рушити куди-небудь або слідом за кимсь. Словник української мови у 20 томах
  4. поволоктися — ПОВОЛОКТИ́СЯ, очу́ся, оче́шся, док. 1. Потягтися по поверхні чого-небудь. Іван з такою силою потер ногу об ногу, що ремінчик від постола тріснув, а шерстяна онуча поволоклась по багнюці (Галан, Гори.., 1956, 111). 2. розм. Словник української мови в 11 томах
  5. поволоктися — Поволокти́ся, -чу́ся, -че́шся гл. Потащиться. О!.. стягтись та поволоктись: казав чоловік — маку дам. Ном. № 10891. Сама вона кудись поволоклась із сусід, бо вона в сусідах жила. Г. Барв. 175. Словник української мови Грінченка