1. Великий тлумачний словник сучасної мови

повчальний

повча́льний

-а, -е.

1》 Який містить повчання, напучення.

|| Який буває при висловленні повчання, напучення.

2》 Який навчає чого-небудь, дає корисні відомості, служить уроком.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повчальний — (який має повчальну мету) навчальний, наставницький, моралістичний, напутній, книжн. (з осудливим відтінком) дидактичний, менторський. Словник синонімів Полюги
  2. повчальний — повча́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. повчальний — [поўчал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. повчальний — ПОВЧА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який містить у собі повчання, напучення. Двоє [селян] стояли осторонь, .. інколи докидаючи й від себе повчальне слівце (Ю. Смолич); Плужника почали дратувати повчальні сентенції кабінетного завсідника (Я. Словник української мови у 20 томах
  5. повчальний — ПОВЧА́ЛЬНИЙ (який містить у собі повчання, напучення), НАПУ́ТНІЙ, НАПУ́ТЛИВИЙ, МОРАЛІСТИ́ЧНИЙ, СЕНТЕНЦІ́ЙНИЙ, ДИДАКТИ́ЧНИЙ книжн.; НАСТА́ВНИЦЬКИЙ, УЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ (ВЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ), ДОКТОРА́ЛЬНИЙ книжн., МЕ́НТОРСЬКИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  6. повчальний — ПОВЧА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який містить у собі повчання, напучення. Двоє [селян] стояли осторонь,.. інколи докидаючи й від себе повчальне слівце (Смолич, І, 1958, 53); Плужника почали дратувати повчальні сентенції кабінетного завсідника (Грим., Незакінч. Словник української мови в 11 томах