1. Великий тлумачний словник сучасної мови

повчати

повча́ти

-аю, -аєш, недок., перех.

1》 Вчити кого-небудь чогось, даючи поради, напучення, пояснюючи, показуючи; напучувати, наставляти.

2》 розм. Бити, караючи за яку-небудь провину.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повчати — повча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повчати — НАПУЧУВАТИ, моралізувати, читати мораль <�лекцію, молитву, проповідь>, о. вставляти клепку, навчати розуму. Словник синонімів Караванського
  3. повчати — див. радити Словник синонімів Вусика
  4. повчати — ПОВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що. 1. Вчити кого-небудь чогось, даючи поради, напучення, пояснюючи, показуючи; напучувати, наставляти. [Лукія:] Як діждеш синів, то повчай їх, щоб вони не були такими бузувірами, як їх .. батько! (М. Словник української мови у 20 томах
  5. повчати — КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ (ПРОУ́ЧУВАТИ) розм., НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ) розм., ПОВЧА́ТИ (ПОУЧА́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
  6. повчати — ПОВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. 1. Вчити кого-небудь чогось, даючи поради, напучення, пояснюючи, показуючи; напучувати, наставляти. [Лукія:] Як діждеш синів, то повчай їх, щоб вони не були такими бузувірами, як їх.. батько! (Кроп. Словник української мови в 11 томах