1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пов'язка

пов'я́зка

-и, ж.

1》 Вузький шматок тканини, яким обв'язують що-небудь (голову, руку і т. ін.).

|| Смужка тканини на рукаві як знак чого-небудь.

|| Шматок тканини, бинта і т. ін., що підтримує хвору частину тіла в потрібному положенні або закріплює на ній перев'язний матеріал.

2》 Старовинний жіночий головний убір.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пов'язка — пов'я́зка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пов'язка — Завій, пов'язь, див. бандаж Словник чужослів Павло Штепа
  3. пов'язка — ПОВ'Я́ЗКА, и, ж. 1. Вузький шматок тканини, яким обв'язують що-небудь (голову, руку і т. ін.). Пані Люба недужа лежить з пов'язкою на голові в ліжку (С. Словник української мови у 20 томах
  4. пов'язка — ПОВ'Я́ЗКА (вузький шматок перев. тканини, яким обв'язують щось), ПЕРЕВ'ЯЗКА, ОБВ'ЯЗКА, ЗАВІ́Й діал., ОПА́СКА діал.; ОКЛЕ́ЙКА (також із паперу). Словник синонімів української мови
  5. пов'язка — Пов'я́зка, -ки ж. ? Пов'язки з гарбуза, а сідельце капустяне. Чуб. V. 1161. Словник української мови Грінченка