1. Великий тлумачний словник сучасної мови

позакладати

позаклада́ти

-аю, -аєш, док.

1》 перех. Покласти, засунути куди-небудь, за щось усе чи багато чого-небудь.

2》 перех. Заповнити чим-небудь отвори, заглибини, пустий простір і т. ін. скрізь або в багатьох місцях.

|| Наклавши чогось, закрити все чи багато чого-небудь.

3》 перех. Замкнути з допомогою засува, палиці і т. ін. або заставити чимсь усе чи багато чого-небудь.

4》 перех. і неперех., безос., розм. Про хворобливе відчуття заповненості в грудях, вухах, носі.

Позакладало кому безос., вульг. — хто-небудь перестав чути, оглух.

5》 перех. Почати будувати все чи багато чого-небудь.

6》 перех. Віддати все чи багато чого-небудь у заклад за позичені гроші і т. ін.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позакладати — позаклада́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позакладати — ПОЗАКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Покласти, засунути куди-небудь, за щось усе або багато чого-небудь. – Хіба ми не тії ж козаки? – підхопила громада, позакладавши із зневагою руки за пояси (П. Словник української мови у 20 томах
  3. позакладати — позаклада́ло ву́ха кому, безос., згруб. Хто-небудь утратив слух, не чує. Кричить, мов скажений, наче нам позакладало вуха (І. Нечуй-Левицький); — Та вже ж чую: не позакладало мені вух,— обізвалась Мокрина (І. Нечуй-Левицький). Фразеологічний словник української мови
  4. позакладати — ПОЗАКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех. Покласти, засунути куди-небудь, за щось усе або багато чого-небудь. — Хіба ми не тії ж козаки? — підхопила громада, позакладавши із зневагою руки за пояси (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах
  5. позакладати — Позаклада́ти, -да́ю, -єш гл. 1) Заложить (во множествѣ). Похожає в блискучому довгому каптані, позакладавши назад руки. Левиц. І. 103. 2) позакладало. Заложило уши. їм позакладало. Они оглохли. Гліб. Словник української мови Грінченка