1. Великий тлумачний словник сучасної мови

покоряти

покоря́ти

-яю, -яєш, недок., покорити, -рю, -риш, док., перех.

1》 Силою встановлювати свою владу, завойовувати країну, місто і т. ін.

|| Примушувати коритися; перемагати.

2》 перен. Робити слухняним, опановувати щось, оволодівати чимсь; освоїти що-небудь.

3》 Примушувати коритися своїй волі, своєму впливові.

|| чим і без додатка. Викликати любов, захоплення, довір'я; зачаровувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покоряти — покоря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. покоряти — див. перемагати Словник синонімів Вусика
  3. покоряти — див. підкоряти Словник чужослів Павло Штепа
  4. покоряти — ПОКОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОКОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., кого, що. 1. Силою встановлювати свою владу, завойовувати країну, місто і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  5. покоряти — покоря́ти / покори́ти се́рце чиє. Викликати у кого-небудь пошану, любов до себе. Ви, пані,— ангел, Ви покорили моє серце (І. Франко). Фразеологічний словник української мови
  6. покоряти — ЗАГА́РБАТИ (насильно захопити чужу територію, поневолити інші народи), ЗАХОПИ́ТИ, ПІДКОРИ́ТИ, ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ЗАЖЕ́РТИ підсил. розм., ЗАГРАБА́СТАТИ підсил. розм.; ЗАВОЮВА́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. покоряти — ПОКОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОКОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., перех. 1. Силою встановлювати свою владу, завойовувати країну, місто і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  8. покоряти — Покоря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. покори́ти, -рю́, -риш, гл. Покорять, покорить. Словник української мови Грінченка