полоник

Значення в інших словниках

1. полоник — поло́ник іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
2. полоник — ПОЛО́НИК, а, ч., рідко. Те саме, що ополо́ник¹. Стоїть борщ у нього перед очима в великій макітрі, а в нім застромлена ложка, як коли то й полоник (Л. Мартович). ◇ (1) Як поло́ник між ло́жками, зі сл. заміша́тися, потрапля́ти і т. ін. Словник української мови у 20 томах
3. полоник — як поло́ник між ло́жками, зі сл. заміша́тися, потрапля́ти і т. ін. Не в своє середовище, між чужих. Замішався, як полоник між ложками (Укр.. присл..). Фразеологічний словник української мови
4. полоник — ОПОЛО́НИК (велика ложка, якою насипають рідку страву), ЧЕРПА́К, ПОЛО́НИК рідше, ВАРЕ́ХА діал., ВАРИ́ШКА діал. У казанах кип'ячу смолу ополониками мішали (Г. Словник синонімів української мови
5. полоник — Поло́ник і ополо́ник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. полоник — ПОЛО́НИК, а, ч., рідко. Те саме, що ополо́ник 1. Стоїть борщ у нього перед очима в великій макітрі, а в нім застромлена ложка, як коли то й полоник (Март., Тв., 1954, 36). Словник української мови в 11 томах
7. полоник — Поло́ник, -ка м. 1) Разливная ложка, большая ложка. Шух. І. 250. Замішався, як полоник межи ложками. Ном. № 7936. 2) Головастикъ. Словник української мови Грінченка