полонка

Значення в інших словниках

1. полонка — поло́нка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. полонка — ПОЛО́НКА, и, ж., розм. Те саме, що ополо́нка. – Сам же я ту полонку рубав, Коня напував (П. Чубинський); Сміється баба з себе, а там зведе й на других баб, як там дід бабу полюбив, що у полонці втопив (Дніпрова Чайка). Словник української мови у 20 томах
3. полонка — ОПОЛО́НКА (незамерзлий отвір або ділянка крижаного поля водойми, вкрита водою), ПОЛО́НКА, О́ПАР діал. Поміж більшими крижинами були ополонки, лід іще рухався (О. Ільченко); Обходиш їх, ті ями зимувальні, плішнею пробиваєш опарі (І. Гончаренко). Словник синонімів української мови
4. полонка — ПОЛО́НКА, и, ж., розм. Те саме, що ополо́нка. — Сам же я ту полонку рубав, Коня напував (Чуб., III, 1872, 298); Сміється баба з себе, а там зведе й на других баб, як там дід бабу полюбив, що у полонці втопив (Дн. Чайка, Тв., 1960, 28). Словник української мови в 11 томах
5. полонка — Поло́нка, -ки ж. = ополонка. Сам же я ту полонку рубав, коня напував. Чуб. III. 298. Словник української мови Грінченка