1. Великий тлумачний словник сучасної мови

помаячити

помая́чити

I -ячу, -ячиш і помаячіти, -ію, -ієш, док.

1》 Док. до маячити I і маячіти.

2》 Маячити, маячіти якийсь час.

II -ячу, -ячиш, док., діал.

Помарити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помаячити — помая́чи́ти 1 дієслово доконаного виду маячити якийсь час помая́чи́ти 2 дієслово доконаного виду помарити діал. Орфографічний словник української мови
  2. помаячити — ПОМАЯ́ЧИ́ТИ¹, я́чу́, я́чи́ш і ПОМАЯЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Док. до мая́чи́ти¹ і маячі́ти. [Марта:] А де ж мій Петрович? [Сава:] Он помаячів (З. Мороз); Поїхали жниварки, помаячили білими хустками в'язальниці (І. Цюпа). 2. Маячити, маячіти якийсь час. Словник української мови у 20 томах
  3. помаячити — ВИДНІ́ТИСЯ (бути видним, приступним зорові), ВИДНІ́ТИ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВБАЧА́ТИСЯ (УБАЧА́ТИСЯ) розм.; ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, МАЛЮВА́ТИСЯ рідше, ВИРИСО́ВУВАТИСЯ, ВИКАРБО́ВУВАТИСЯ, КРАСУВА́ТИСЯ (бути виразно видним); МРІ́ТИ, МРІ́ТИСЯ, МАЯ́ЧИ́ТИ, МАЯЧІ́ТИ... Словник синонімів української мови
  4. помаячити — ПОМАЯ́ЧИ́ТИ¹, я́чу́, я́чи́ш і ПОМАЯЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Док.до мая́чи́ти¹ і маячі́ти. [Марта:] А де ж мій Петрович? [Сава:] Он помаячів (Мороз, П’єси, 1959, 227); Поїхали жниварки, помаячили білими хустками в’язальниці (Цюпа, Назустріч.., 1958, 353). Словник української мови в 11 томах
  5. помаячити — Помая́чити, -чу, -чиш гл. = поманячити. Словник української мови Грінченка